На шостому тижні Великого посту починається Вербний тиждень. Він і закінчується святом, яке називають Вербною неділею, "шутковою" або "квітною". Цей день не має фіксованої дати, бо "прив'язаний" до Великодня й приходить рівно за тиждень до святкування Воскресіння Христового.

У Вербної неділі є й інша назва – Вхід Господній до Єрусалима. Саме цього дня, за описами з Євангелії, Ісус в'їхав на віслюку до святого міста Єрусалим. Місцеві жителі зустрічали його як рятівника пальмовими гілками і хвалебними криками "Осанна!" Саме свято символізує визнання народом Ісуса Месією, а також вхід Сина Людського до Раю. В Україні пальми не ростуть, тому їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна користується великою шаною в українців, бо воно перше сповіщає про прихід весни й має цілющі властивості.

Під час богослужінь на Вербну неділю в храмах освячують букетики верби. Потім освячену вербу несуть додому, прикрашають нею ікони й зберігають протягом усього року. Вважається, що вона вбереже від зурочень, хвороб, повеней і пожеж та інших бід. Вербі приписувалася цілющі сили. Вербові бруньки з'їдали, щоб бути дужим і не боліло горло. Їх додавали до каш, щоб набратися весняної сили. У відварах з вербою купали дітей, щоб уберегти від хвороб. Освяченим гіллям кропили хати й домашню худобу від бід.

Та найголовніший ритуал Вербної неділі – це легкі удари вербовим гіллям один одного, примовляючи:

"Не я б'ю, верба б'є,

за тиждень - Великдень,

 недалечко червоне яєчко".

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля!