На
шостому тижні Великого посту починається Вербний тиждень. Він і закінчується
святом, яке називають Вербною неділею, "шутковою" або
"квітною". Цей день не має фіксованої дати, бо
"прив'язаний" до Великодня й приходить рівно за тиждень до
святкування Воскресіння Христового.
У Вербної неділі є й інша назва – Вхід Господній до
Єрусалима. Саме цього дня, за описами з Євангелії, Ісус в'їхав на віслюку до
святого міста Єрусалим. Місцеві жителі зустрічали його як рятівника пальмовими
гілками і хвалебними криками "Осанна!" Саме свято символізує визнання
народом Ісуса Месією, а також вхід Сина Людського до Раю. В Україні пальми не
ростуть, тому їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна користується
великою шаною в українців, бо воно перше сповіщає про прихід весни й має цілющі
властивості.
Під час
богослужінь на Вербну неділю в храмах освячують букетики верби. Потім освячену
вербу несуть додому, прикрашають нею ікони й зберігають протягом усього року.
Вважається, що вона вбереже від зурочень, хвороб, повеней і пожеж та інших бід.
Вербі приписувалася цілющі сили. Вербові бруньки з'їдали, щоб бути дужим і не
боліло горло. Їх додавали до каш, щоб набратися весняної сили. У відварах з
вербою купали дітей, щоб уберегти від хвороб. Освяченим гіллям кропили хати й
домашню худобу від бід.
Та
найголовніший ритуал Вербної неділі – це легкі удари вербовим гіллям один
одного, примовляючи:
"Не я
б'ю, верба б'є,
за тиждень -
Великдень,
недалечко червоне яєчко".
Молоді хлопці
та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому
йшли, а б'ючись, примовляли:
Будь великий,
як верба,
А здоровий, як
вода,
А багатий, як
земля!
